вибілений

ВИ́БІЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́білити.

Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (О. Стороженко);

Згаслий день печально відсвічує останніми збляклими плямами на вибіленій печі (Б. Антоненко-Давидович);

В дверях, з вибіленими борошном руками, з'являється стурбована бабуся Єлизавета (В. Канівець);

Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці (В. Козаченко);

Сорочки з тонкого полотна так уже вибілені та вишиті різними узорами, що не надивишся (М. Олійник);

Ідеально вибілений, по плечі обрізаний шовк [волосся] Віргінії Назарівни зливався у мінливих струмках з денним світлом (І. Волошин);

Вітер гнув на межі вибілену траву (Валерій Шевчук);

// ви́білено, безос. пред.

На подвір'ях помітні сліди людських рук – там, дивись, полагоджено тин і ворота, там – вибілено стіни (В. Малик).