1. Словник української мови в 11 томах

вибілений

ВИ́БІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́білити.

Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (Стор., І, 1957, 234);

Сорочки з тонкого полотна так уже вибілені та вишиті різними узорами, що не надивишся (М. Ол., Леся, 1960, 14);

Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці (Коз., Сальвія, 1959, 39);

Ідеально вибілений, по плечі обрізаний шовк [волосся] Віргінії Назарівни зливався у мінливих струмках з денним світлом (Вол., Місячне срібло, 1961, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибілений — ви́білений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вибілений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибілити. || вибілено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибілений — ВИ́БІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́білити. Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (О. Стороженко); Згаслий день печально відсвічує останніми збляклими плямами на вибіленій печі (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. вибілений — див. білий Словник синонімів Вусика