1. Словник української мови в 11 томах

вибійчаний

ВИБІЙЧА́НИЙ, а. е. Зробл. з вибійки.

Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Мирний, II, 1954, 46);

З уяви виринає кремезний, опецькуватий хлопчик, вічно заклопотаний, у перешитих з батька вибійчаних штанях (Кач., II, 1958, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибійчаний — вибійча́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вибійчаний — -а, -е. Зробл. з вибійки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибійчаний — ВИБІЙЧА́НИЙ, а, е. Зробл. з вибійки (у 1 знач.). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Панас Мирний); Невеличкий чоловічок... Словник української мови у 20 томах
  4. вибійчаний — Вибійча́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вибійчаний — Вибійчаний, -а, -е Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані. Мир. ХРВ. 11. Словник української мови Грінченка