вибійник
ВИБІ́ЙНИК, а, ч.
1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам’яне вугілля, руду і т. ін.
Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (Панч, І, 1956, 396);
Від навального наступу бригади вибійників стіна забою, зранена жалом списа, крок за кроком відступала в глиб земних надр (Чорн., Красиві люди, 1961, 61).
2. Робітник текстильної промисловості, який за допомогою спеціальних дощок наносить на тканину візерунок.
Словник української мови (СУМ-11)