вигасати

I вигас`ати-ає, недок., вигаснути, -не; мин. ч. вигас, -ла, -ло; док.

1》 Переставати горіти, жевріти; згасати.

2》 перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати.

II в`игасати-аю, -аєш, док., розм.

Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь.

Значення в інших словниках

1. вигасати — ви́гасати дієслово доконаного виду ви́бігати розм. вигаса́ти дієслово недоконаного виду гаснути  Орфографічний словник української мови
2. вигасати — Вигасати. 1. Зникати. Вистаравши десь гроший, купив собі ученик кілька книжок сам, або, заложивши маленьку спілочку між товаришами, на спілку з ними, і начитуєть ся досхочу “україньскими клясиками".  Українська літературна мова на Буковині
3. вигасати — ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас і ви́гаснув, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. У печі за заслонкою вигасав вогонь (з мемуарної літ.); Люлька вигасла третій раз; він взяв тютюн і наповнив її знову (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
4. вигасати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. вигасати — ВИ́ГАСАТИ, аю, аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь. ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати.  Словник української мови в 11 томах
6. вигасати — Ви́гасати, -саю, -єш гл. Выбѣгать.  Словник української мови Грінченка