вигасати
ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас і ви́гаснув, ла, ло; док.
1. Переставати горіти, жевріти; згасати.
У печі за заслонкою вигасав вогонь (з мемуарної літ.);
Люлька вигасла третій раз; він взяв тютюн і наповнив її знову (Н. Кобринська).
2. перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати.
Всі вони [вбивства] забуті .. Тілько се одно не вмирає і не вигасає і оживає все наново, болить тим гірше в моїм нутрі, чим більше силкуюся забути про нього (І. Франко).
ВИ́ГАСАТИ, аю, аєш, док., розм.
Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь.
Хлопець вигасав по всіх кутках села, шукаючи діда (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)