вигасаючий

ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е.

Який вигасає.

Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. вигасаючий — ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вигаса́ти. Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).  Словник української мови в 11 томах