вигасаючий
ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вигаса́ти.
Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).
Словник української мови (СУМ-11)ВИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вигаса́ти.
Хвилинку дивився [Іван] на них, як би пізнавав, і у вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).
Словник української мови (СУМ-11)