вигнанництво

вигна́нництво

-а, с.

Бути вигнанцем, вимушеним емігрантом.

Значення в інших словниках

1. вигнанництво — вигна́нництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вигнанництво — ВИГНА́ННИЦТВО, а, с. Заслання; стан, становище вигнання. Мотиви вигнанництва звучать у “Берладницькій сестіні” Леоніда Мосендза, епіграфом до якої взято слова І. Франка (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах