вигульний

ви́гульний

-а, -е, с. г.

Прикм. до вигул.

|| Стос. до вигулу.

Значення в інших словниках

1. вигульний — ви́гульний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вигульний — ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вигулу. Для зміцнення організму тварин та підвищення апетиту в них слід запроваджувати вигульну систему утримання (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. вигульний — ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е, с. г. Прикм. до ви́гул. Дуже корисно під час хорошої погоди у вигульних двориках годувати молодняк грубими кормами (сіном, доброякісною соломою) (Колг. енц., І, 1956, 115); // Стос. до вигулу.  Словник української мови в 11 томах