вигулювати

вигу́лювати

-юю, -юєш, недок., вигуляти, -яю, -яєш, док., розм.

1》 Гуляти протягом певного часу.

|| Багато гуляти.

2》 тільки недок. Вільно, без обмежень ходити, бігати.

3》 перен. Бути незасіяною, пустувати (про землю).

Значення в інших словниках

1. вигулювати — вигу́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вигулювати — ВИГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГУЛЯТИ, яю, яєш, док. 1. розм. Гуляти протягом певного часу. Мати суворо вимовляла дочці: ходить як п'яна, впору не з'їсть, не поспить, як поведе бригаду, коли вигулюватиме ночі? (К.  Словник української мови у 20 томах
3. вигулювати — ГУЛЯ́ТИ (ходити заради відпочинку, задоволення), ШПАЦИРУВА́ТИ зах., СПАЦЕРУВА́ТИ діал., ГАРДУВА́ТИ діал., ГУ́ЛІ дит., розм.; ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ, ПРОХО́ДИТИСЯ, ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм. (туди й назад); РОЗГУ́ЛЮВАТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. вигулювати — ВИГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГУЛЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Гуляти протягом певного часу. Мавра суворо вичитувала дочці: ходить як п’яна, впору не з’їсть, не поспить, як поведе бригаду, коли вигулюватиме ночі? (Горд., Дівчина..  Словник української мови в 11 томах