видавлювання

вида́влювання

-я, с.

Дія за знач. видавлювати 1), 4).

Значення в інших словниках

1. видавлювання — вида́влювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. видавлювання — ВИДА́ВЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вида́влювати 1–4. Макуха, що залишається після видавлювання соняшникової олії, є добрим кормом для тварин (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. видавлювання — ВИДА́ВЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вида́влювати 1, 4. Видавлювання канавок провадять на другій швидкості трактора (Шкідн. і хвор. рослин, 1956, 58).  Словник української мови в 11 томах