визначник

визна́чник

-а, ч.

1》 Те, що обумовлює, визначає що-небудь.

2》 Книга, таблиця, де подаються визначення тварин, рослин і т. ін.

3》 мат. Число, яке обчислюється за спеціальними правилами; детермінант.

Значення в інших словниках

1. визначник — визна́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. визначник — ВИЗНА́ЧНИК, а, ч. 1. Те, що зумовлює, визначає що-небудь. Буває, що слово відоме давно, а знає не кожен, що значить воно. І тут у пригоді стає визначник скарбів наших мовних – тлумачний словник (Д. Білоус). 2. Книга, таблиця і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. визначник — ВИЗНА́ЧНИК, а, ч. 1. Те, що обумовлює, визначає що-небудь. Довжина — єдиний визначник лінії. 2. Книга, таблиця, де даються визначення тварин, рослин і т. ін. Визначник птахів України.  Словник української мови в 11 томах