визначник

ВИЗНА́ЧНИК, а, ч.

1. Те, що зумовлює, визначає що-небудь.

Буває, що слово відоме давно, а знає не кожен, що значить воно. І тут у пригоді стає визначник скарбів наших мовних – тлумачний словник (Д. Білоус).

2. Книга, таблиця і т. ін., де даються визначення тварин, рослин і т. ін., їх місце в систематиці.

Особливе значення мало видання багатотомної “Фауни України” і великої кількості визначників з окремих груп тварин (з наук. літ.);

Щоб наші діти знали природу, необхідні книги про неї. Потрібні популярні визначники рослин – дерев, польових квітів, трав (із журн.).

3. мат. Характеристика квадратної матриці, яка вираховується як певна алгебрична комбінація її елементів.

Якщо елементами матриці є числа, то її визначник – також число (з навч. літ.);

Якщо у матриці поміняти місцями будь-які два рядки, то знак визначника зміниться на протилежний (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. визначник — визна́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. визначник — -а, ч. 1》 Те, що обумовлює, визначає що-небудь. 2》 Книга, таблиця, де подаються визначення тварин, рослин і т. ін. 3》 мат. Число, яке обчислюється за спеціальними правилами; детермінант.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визначник — ВИЗНА́ЧНИК, а, ч. 1. Те, що обумовлює, визначає що-небудь. Довжина — єдиний визначник лінії. 2. Книга, таблиця, де даються визначення тварин, рослин і т. ін. Визначник птахів України.  Словник української мови в 11 томах