визначний

ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́.

1. Який виділяється своїми позитивними рисами; видатний.

Визначний російський письменник Тургенєв переклав “Українські оповідання” Марка Вовчка (І. Франко);

Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник).

2. Важливий за своїм значенням.

Визначні події в житті народу .. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський);

// Який посідає значне становище в суспільстві.

Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії – права рука імператора, перший його боярин і воєвода – розмовляє з нею руською мовою (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. визначний — визначни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. визначний — [виезначний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. визначний — -а, -е. 1》 Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. 2》 Важливий за своїм значенням. 3》 Якого можна обчислити, виміряти і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. визначний — див. видатний; значний  Словник синонімів Вусика
5. визначний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. визначний — Визначни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. визначний — ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. Визначний російський письменник Тургенєв переклав "Українські оповідання" Марка Вовчка (Фр.  Словник української мови в 11 томах