визначний
ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́.
1. Який виділяється своїми позитивними рисами; видатний.
Визначний російський письменник Тургенєв переклав “Українські оповідання” Марка Вовчка (І. Франко);
Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник).
2. Важливий за своїм значенням.
Визначні події в житті народу .. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський);
// Який посідає значне становище в суспільстві.
Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії – права рука імператора, перший його боярин і воєвода – розмовляє з нею руською мовою (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визначний — визначни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- визначний — [виезначний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- визначний — -а, -е. 1》 Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. 2》 Важливий за своїм значенням. 3》 Якого можна обчислити, виміряти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визначний — див. видатний; значний Словник синонімів Вусика
- визначний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- визначний — Визначни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- визначний — ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. Визначний російський письменник Тургенєв переклав "Українські оповідання" Марка Вовчка (Фр. Словник української мови в 11 томах