1. Словник української мови в 11 томах

визначний

ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́.

1. Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний.

Визначний російський письменник Тургенєв переклав "Українські оповідання" Марка Вовчка (Фр., XVI, 1955, 399);

Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (Кол., Терен.., 1959, 154).

2. Важливий за своїм значенням.

Визначні події в житті народу .. неодмінно відбиваються в народній творчості (Рильський, III, 1956, 157);

// Який має значне становище в суспільстві.

Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії — права рука імператора, перший його боярин і воєвода, розмовляє з нею руською мовою (Скл., Святослав, 1959, 157).

3. Який можна обчислити, виміряти і т. ін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначний — визначни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. визначний — [виезначний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. визначний — -а, -е. 1》 Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. 2》 Важливий за своїм значенням. 3》 Якого можна обчислити, виміряти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визначний — ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який виділяється своїми позитивними рисами; видатний. Визначний російський письменник Тургенєв переклав “Українські оповідання” Марка Вовчка (І. Словник української мови у 20 томах
  5. визначний — див. видатний; значний Словник синонімів Вусика
  6. визначний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. визначний — Визначни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)