визначник
ВИЗНА́ЧНИК, а, ч.
1. Те, що обумовлює, визначає що-небудь.
Довжина — єдиний визначник лінії.
2. Книга, таблиця, де даються визначення тварин, рослин і т. ін.
Визначник птахів України.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визначник — визна́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- визначник — -а, ч. 1》 Те, що обумовлює, визначає що-небудь. 2》 Книга, таблиця, де подаються визначення тварин, рослин і т. ін. 3》 мат. Число, яке обчислюється за спеціальними правилами; детермінант. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визначник — ВИЗНА́ЧНИК, а, ч. 1. Те, що зумовлює, визначає що-небудь. Буває, що слово відоме давно, а знає не кожен, що значить воно. І тут у пригоді стає визначник скарбів наших мовних – тлумачний словник (Д. Білоус). 2. Книга, таблиця і т. ін. Словник української мови у 20 томах