Значення в інших словниках
-
викорчувати —
ви́корчувати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
викорчувати —
ВИ́КОРЧУВАТИ див. викорчо́вувати.
Словник української мови у 20 томах
-
викорчувати —
ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М.
Словник синонімів української мови
-
викорчувати —
ВИ́КОРЧУВАТИ див. викорчо́вувати.
Словник української мови в 11 томах
-
викорчувати —
Ви́корчувати см. викорчовувати.
Словник української мови Грінченка