викорінювання

викорі́нювання

-я, с.

Дія за знач. викорінювати.

Значення в інших словниках

1. викорінювання — викорі́нювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. викорінювання — ВИКОРІ́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. викорі́нювати. Викорінювання корупції може залишити державу без підданих, але подальша її сваволя загрожує тим, що піддані залишаться без держави (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. викорінювання — ВИКОРІ́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. викорі́нювати.  Словник української мови в 11 томах