вилучити

ви́лучити

див. вилучати.

Значення в інших словниках

1. вилучити — ви́лучити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. вилучити — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть..  Словник синонімів української мови
4. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. вилучити — Ви́лучити см. вилучати.  Словник української мови Грінченка