Великий тлумачний словник сучасної мови

вимолювати

вимо́лювати

-юю, -юєш, недок., вимолити, -лю, -лиш, док., перех.

Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь.

|| заст. Молячись, випрошувати що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вимолювати — вимо́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вимолювати — ВИМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод. 1. Молячись, звертатися зі своїми проханнями до Бога, Богоматері, святих.  Словник української мови у 20 томах
  3. вимолювати — див. просити  Словник синонімів Вусика
  4. вимолювати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. вимолювати — ВИМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь. Та й хліба свого ніколи не вистачає. Щороку батьки позичають в Сироватки, вимолюють по пуду, по півпуда (М. Ол., Чуєш..  Словник української мови в 11 томах