Значення в інших словниках
-
вимівка —
Вимі́вка: — викрут, вигадка [XIX] На російській границі поставлено військовий кордон під тою вимівкою, буцімто з Росії може зайти до краю холера, та фактично на настирливі просьби шляхти для спинення еміграції [XIX] — виправдання [I,VI] — відмовлення...
Словник з творів Івана Франка
-
вимівка —
Вимі́вка. Вимовляння, докоряння. Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо, а записував тільки все якнайстараннійше. Та диво, вимівки Оксанині ставали що раз, то коротші (Б., 1895, 8, 2) // пол.
Українська літературна мова на Буковині
-
вимівка —
вимі́вка (вимо́вка) виправдання (ст): І де ж то ти, дитино, так довго валанцяла? Ну та, певно, ти все маєш якусь вимівку, ти все думаєш, шо вже всі розуми поїла (Авторка) ♦ на́йде вимі́вку як миш ді́рку → миш
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
вимівка —
Болить голівка, добра вимівка. Докоряють звичайно учителі дітям, за неприсутність у школі. Найліпша вимівка, всьому винна дівка. Винен хтось, але не я.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
вимівка —
Вимівка, -ки ж. 1) = вимова. Мнж. 177. 2) = вимовка 3. Не може бути вимівка, шоби була винна жінка. Гол. І. 351.
Словник української мови Грінченка