вимірювання

вимі́рювання

-я, с.

Дія за знач. вимірювати 1), 2).

Абсолютне вимірювання — вимірювання, яке засноване на прямому вимірюванні однієї або декількох основних величин.

Відносне вимірювання — вимірювання відношення величини до іншої однорідної величини.

Динамічне вимірювання — вимірювання величини, яка змінюється за час вимірювання.

Непряме вимірювання — вимірювання, в якому значення однієї чи декількох вимірюваних величин знаходять після перетворення роду величини.

Опосередковане вимірювання — непряме вимірювання однієї величини з перетворенням її роду.

Пряме вимірювання — вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо без перетворення її роду.

Статичне вимірювання — вимірювання величини, яку можна вважати незмінною за час вимірювання.

Значення в інших словниках

1. вимірювання — вимі́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимірювання — Измерение — measurement — Messung — дія, знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею виміру за допомогою спеціальних технічних засобів.  Гірничий енциклопедичний словник
3. вимірювання — ВИМІ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимі́рювати 1. – Під час вечірнього вимірювання було тридцять вісім і один, а зараз увесь горить і марить...  Словник української мови у 20 томах
4. вимірювання — ВИМІРЮВАННЯ — спосіб якісно-кількісного аналізу та числового опису світу емпіричних об'єктів, моделювання реальності мовою чисел.  Філософський енциклопедичний словник
5. вимірювання — Вимі́рювання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вимірювання — ВИМІ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимі́рювати 1, 2. На полі за землеміром носили прилад для вимірювання землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 198).  Словник української мови в 11 томах