винищувати

вини́щувати

-ую, -уєш, недок., винищити, -щу, -щиш, док., перех.

Нищити всіх, усе.

Значення в інших словниках

1. винищувати — вини́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. винищувати — Нищити, знищувати, ВИГУБЛЮВАТИ, (траву— ще) вибавляти, викорінювати, (людей — ще) вибивати, вирізувати, витинати, вимордовувати, г. масакрувати; (бліх) виводити.  Словник синонімів Караванського
3. винищувати — ВИНИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НИЩИТИ, щу, щиш, док., кого, що. Нищити всіх, усе. Озлоблені солдати французької армії кинулись грабувати і винищувати мешканців, які не встигли сховатися (П.  Словник української мови у 20 томах
4. винищувати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
5. винищувати — НИ́ЩИТИ (припиняти існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩУВАТИ, ЛІКВІДО́ВУВАТИ (ЛІКВІДУВА́ТИ) (позбуватися, усувати); РУЙНУВА́ТИ (поступово розладнуючи); ВИНИ́ЩУВАТИ (усіх, усе або багатьох, багато); ВИВО́ДИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ рідше, ЗВО́ДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. винищувати — Вини́щувати, -щую, -щуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. винищувати — ВИНИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НИЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Нищити всіх, усе. Озлоблені солдати французької армії кинулись грабувати і винищувати мешканців, які не встигли сховатися (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах
8. винищувати — Винищувати, -щую, -єш сов. в. винищити, -щу, -щиш, гл. Уничтожать, уничтожить (все). Не винищили з його серця того рідного, дорогого. Г. Барв. 490.  Словник української мови Грінченка