випозичати

випозича́ти

-аю, -аєш і випозичувати, -ую, -уєш, недок., випозичити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 Позичаючи, роздати все.

2》 діал. Позичати.

Значення в інших словниках

1. випозичати — випозича́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випозичати — ВИПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЗИЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Даючи в борг, роздавати все. Товариш мій був людиною доброю і співчутливою, – випозичить свої гроші друзям, а сам без копійки в кишені ходить (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. випозичати — ВИПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Позичаючи, роздати все. 2. діал. Позичати. Вона обіцяла комусь випозичати свої книжки (Л. Укр., V, 1956, 388); Я .. читав німецькі повісті, які він для мене випозичував (Черемш., Тв., 1960, 379).  Словник української мови в 11 томах