Значення в інших словниках
-
виправдувати —
випра́вдувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
виправдувати —
ВИПРАВДОВУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати.
Словник синонімів Караванського
-
виправдувати —
ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати.
Словник української мови у 20 томах
-
виправдувати —
ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
-
виправдувати —
Випра́вдувати, -пра́вдую, -дуєш; ви́правдати, -даю, -даєш і ви́правдити, -вджу, -вдиш; ви́правди, -правдіть і ви́правдь, -дьте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
виправдувати —
ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати.
Словник української мови в 11 томах
-
виправдувати —
Виправдувати, -дую, -єш сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398.
Словник української мови Грінченка