виправдувати

ВИПРАВДОВУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати.

Значення в інших словниках

1. виправдувати — випра́вдувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виправдувати — див. виправдовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. виправдувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. виправдувати — Випра́вдувати, -пра́вдую, -дуєш; ви́правдати, -даю, -даєш і ви́правдити, -вджу, -вдиш; ви́правди, -правдіть і ви́правдь, -дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати.  Словник української мови в 11 томах
7. виправдувати — Виправдувати, -дую, -єш сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398.  Словник української мови Грінченка