виправляння

виправля́ння

-я, с.

Дія за знач. виправляти 1), 2).

Значення в інших словниках

1. виправляння — виправля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виправляння — ВИПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. виправля́ти 1, 2. Вигини усувають слюсарною операцією, що називається виправлянням (з навч. літ.); Смикали то на те, то на те, то на підказування, то для помочі, то для виправляння чиїхось огріхів (П.  Словник української мови у 20 томах
3. виправляння — ВИПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. виправля́ти 1, 2. Їх [вигини] усувають слюсарною операцією, що називається виправлянням (Слюс. справа, 1957, 136).  Словник української мови в 11 томах