вирядження

ви́рядження

-я, с.

Дія за знач. вирядити.

Значення в інших словниках

1. вирядження — ви́рядження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вирядження — ВИ́РЯДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́рядити. Вирядження молодого – початок кульмінаційного весільного обряду – посаду молодих, який мав санкціонувати шлюб. Виряджала молодого мати, напинаючи на нього вивернутий вовною наверх кожух (з наук. літ.); У 1832...  Словник української мови у 20 томах
3. вирядження — ВИ́РЯДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́рядити. Мореплавці.. нарешті прибувають до місця вирядженні (Фіз. геогр., 5, 1956, 64).  Словник української мови в 11 томах