вирячений

ви́рячений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вирячити.

2》 прикм.Дуже випуклий (про очі).

Значення в інших словниках

1. вирячений — ви́рячений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. вирячений — ВИ́РЯЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до ви́рячити. Жах пройняв її наскрізь і пришпилив до одвірка. Вирячені очі застигли на стрісі (Б. Антоненко-Давидович); Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп'ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. вирячений — див. витрішкуватий  Словник синонімів Вусика
4. вирячений — ВИ́ТРІЩЕНИЙ (про очі — широко розкритий), ВИ́РЯЧЕНИЙ розм., ВИ́ЛУПЛЕНИЙ розм., ВИ́БАЛУШЕНИЙ розм., ВИ́КОЧЕНИЙ розм., ВИ́ПУЛЕНИЙ діал. Мука застигла в його лиці, виглядала широко розкритим, скривленим ротом, витріщеними очима...  Словник синонімів української мови
5. вирячений — ВИ́РЯЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рячити. Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп’ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Сміл., Сашко, 1957, 146). 2. прикм. Дуже випуклий (про очі).  Словник української мови в 11 томах