вирячений
ВИ́РЯЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до ви́рячити.
Жах пройняв її наскрізь і пришпилив до одвірка. Вирячені очі застигли на стрісі (Б. Антоненко-Давидович);
Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп'ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Л. Смілянський);
// ви́рячено, безос. пред.
Проходячи повз лісове болітце, я шкірою відчув, що на мене вирячено сотні немигаючих жаб'ячих очей (із журн.).
2. у знач. прикм. Дуже опуклий (про очі).
Зелена жаба, притаївшись у рясці біля берега, втупила вирячені очі в людину, яка жадібними ковтками пила воду (О. Донченко);
Якусь мить дивився [Кутузов] виряченими, банькатими очима й торсав свого чуба (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)