1. Словник української мови у 20 томах

вирячений

ВИ́РЯЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до ви́рячити.

Жах пройняв її наскрізь і пришпилив до одвірка. Вирячені очі застигли на стрісі (Б. Антоненко-Давидович);

Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп'ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Л. Смілянський);

// ви́рячено, безос. пред.

Проходячи повз лісове болітце, я шкірою відчув, що на мене вирячено сотні немигаючих жаб'ячих очей (із журн.).

2. у знач. прикм. Дуже опуклий (про очі).

Зелена жаба, притаївшись у рясці біля берега, втупила вирячені очі в людину, яка жадібними ковтками пила воду (О. Донченко);

Якусь мить дивився [Кутузов] виряченими, банькатими очима й торсав свого чуба (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирячений — ви́рячений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. вирячений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вирячити. 2》 прикм.Дуже випуклий (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирячений — див. витрішкуватий Словник синонімів Вусика
  4. вирячений — ВИ́ТРІЩЕНИЙ (про очі — широко розкритий), ВИ́РЯЧЕНИЙ розм., ВИ́ЛУПЛЕНИЙ розм., ВИ́БАЛУШЕНИЙ розм., ВИ́КОЧЕНИЙ розм., ВИ́ПУЛЕНИЙ діал. Мука застигла в його лиці, виглядала широко розкритим, скривленим ротом, витріщеними очима... Словник синонімів української мови
  5. вирячений — ВИ́РЯЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рячити. Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп’ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Сміл., Сашко, 1957, 146). 2. прикм. Дуже випуклий (про очі). Словник української мови в 11 томах