вирячено

ВИ́РЯЧЕНО, розм.

Присл. до ви́рячений.

Ця суха, в'яла й спокійна звичайно людина раптом підскочила, немов її гадюка вкусила, і, ставши на ноги, розлючено й вирячено визвірилась і закричала: – Слухайте! Я вас прошу кинути ці жести п'яної баби в шинку... (М. Івченко);

Бачив замерзлі людські очі, що дивилися вирячено: світлі круглі тіла, що літали довкола мене, як перелесники (Валерій Шевчук).