вислужник

вислу́жник

-а, ч.

Ревний служака, що за будь-яку ціну домагається вищої службової посади, звання.

Значення в інших словниках

1. вислужник — ВИСЛУ́ЖНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що прислу́жник 2. В останнiй прихiд розповiла Катря пожильцям барака: нахабнiє, розоряється той вислужник Йона, життя вже вiд нього нема (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
2. вислужник — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика