вислужник

ВИСЛУ́ЖНИК, а, ч., зневажл.

Те саме, що прислу́жник 2.

В останнiй прихiд розповiла Катря пожильцям барака: нахабнiє, розоряється той вислужник Йона, життя вже вiд нього нема (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вислужник — -а, ч. Ревний служака, що за будь-яку ціну домагається вищої службової посади, звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вислужник — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика