височина
височина́
-и, ж.
1》 Те саме, що висота 1-4).
2》 геогр. Підвищена частина суходолу (від 200 до 600 м), що має подекуди рівну, а частіше хвилясту поверхню, розчленовану долинами, балками, ярами.
Великий тлумачний словник сучасної української мови