вистачати
вистача́ти
і вистарчати, -ає, недок., вистарчити, -чить, вистачити, -чу, -чиш, док.
1》 чого і без додатка, безос.Бути достатнім для чого-небудь.
2》 перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості.
Великий тлумачний словник сучасної української мови