Значення в інших словниках
-
вистачити —
ви́стачити дієслово доконаного виду безос.
Орфографічний словник української мови
-
вистачити —
ВИ́СТАЧИТИ див. вистача́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
вистачити —
(і) кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.). Дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний заробіток біля колії (І. Муратов). рук не ви́стачить. Дуже багато.
Фразеологічний словник української мови
-
вистачити —
ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
-
вистачити —
ВИ́СТАЧИТИ див. вистача́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
вистачити —
Вистача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Левиц. І. 501.
Словник української мови Грінченка