вйокання

вйо́кання

-я, с.

Дія за знач. вйокати й звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. вйокання — вйо́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вйокання — ВЙО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. вйо́кати і звуки, утворювані цією дією. Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Л. Смілянський); Коні хропуть та лунко б'ють об дорогу копитами .. Позаду чути ще вйокання (В.  Словник української мови у 20 томах
3. вйокання — ВЙО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. вйо́кати й звуки, утворювані цією дією. Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Сміл., Крила, 1954, 60); Коні хропуть та лунко б’ють об дорогу копитами.. Позаду чути ще вйокання (Речм., Весн. грози, 1961, 53).  Словник української мови в 11 томах