вйокання

ВЙО́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. вйо́кати і звуки, утворювані цією дією.

Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Л. Смілянський);

Коні хропуть та лунко б'ють об дорогу копитами .. Позаду чути ще вйокання (В. Речмедін);

Широкою вулицею села рухалася упряжка з чотирьох пар коней. Чулося посвистування батогів і циганське вйокання на коней, які з величезною напругою просувалися вперед (М. Циба).

Значення в інших словниках

1. вйокання — вйо́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вйокання — -я, с. Дія за знач. вйокати й звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вйокання — ВЙО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. вйо́кати й звуки, утворювані цією дією. Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Сміл., Крила, 1954, 60); Коні хропуть та лунко б’ють об дорогу копитами.. Позаду чути ще вйокання (Речм., Весн. грози, 1961, 53).  Словник української мови в 11 томах