вйокати
ВЙО́КАТИ, аю, аєш, недок., ВЙО́КНУТИ, ну, неш, док.
Гукати “вйо” на коней.
Візники у плисових жупанцях-безрукавках, високо піднявши лікті, вйокали, чмокали, кричали на перехожих і з шиком зупинялись перед крамничками (В. Винниченко);
Свирид Кіндратович везе снопи на тік. На коней вйокає (О. Підсуха);
Василько вйокнув на коней, і вони побігли підтюпцем (М. Коцюбинський);
Коли дівчата й хлопці всілися на сани і Кузьма вйокнув, коні з місця рвонули навскач (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)