Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
волаючий —
вола́ючий прикметник
Орфографічний словник української мови
волаючий —
ВОЛА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який волає, голосно кричить. Була вже пізня ніч, коли вони почули з темряви моря чийсь голос, волаючий, зірваний, захриплий від крику: – Ей, люди, люди! На поміч! (О. Гончар); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
волаючий —
го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги.
Фразеологічний словник української мови