1. Великий тлумачний словник сучасної мови

волаючий

вола́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до волати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волаючий — вола́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. волаючий — ВОЛА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який волає, голосно кричить. Була вже пізня ніч, коли вони почули з темряви моря чийсь голос, волаючий, зірваний, захриплий від крику: – Ей, люди, люди! На поміч! (О. Гончар); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. волаючий — го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги. Фразеологічний словник української мови