волаючий

Значення в інших словниках

1. волаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до волати. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. волаючий — ВОЛА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який волає, голосно кричить. Була вже пізня ніч, коли вони почули з темряви моря чийсь голос, волаючий, зірваний, захриплий від крику: – Ей, люди, люди! На поміч! (О. Гончар); * Образно. Словник української мови у 20 томах
3. волаючий — го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги. Фразеологічний словник української мови