вольниця

во́льниця

-і, ж., збірн., іст.

Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін., що тікали від поміщиків та поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі, здобуваючи таким чином певну незалежність.

Значення в інших словниках

1. вольниця — во́льниця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вольниця — ВО́ЛЬНИЦЯ, і, ж., збірн., іст. Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін., що тікали від поміщиків і поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі, стаючи козаками і здобуваючи таким чином певну незалежність.  Словник української мови у 20 томах
3. вольниця — ВО́ЛЬНИЦЯ, і, ж., збірн., іст. Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін., що тікали від поміщиків та поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі, здобуваючи таким чином певну незалежність.  Словник української мови в 11 томах