ворітник

ворі́тник

-а, ч., рідко.

Те саме, що воротар 1).

Значення в інших словниках

1. ворітник — ворі́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. ворітник — ВОРІ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ворота́р 1. Попи були в нього [протопопа] замість прислуги і двірниками, і ворітниками, і конюхами (з наук. літ.); Замковий гарнізон у мирний час мав 70–100 драгунів кінноти, декілька гарматників, писарів, ворітників та 29 осіб обслуги (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. ворітник — ВОРІ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ворота́р 1.  Словник української мови в 11 томах