вугіль

ву́гіль

ч.

1》 род. вуголю, збірн. Те саме, що вугілля 1).

2》 род. вуголя, рідко. Те саме, що вуглина.

Значення в інших словниках

1. вугіль — ву́гіль 1 іменник чоловічого роду вугілля збірн. ву́гіль 2 іменник чоловічого роду вуглина рідко  Орфографічний словник української мови
2. вугіль — ВУ́ГІЛЬ, гля, ч. 1. збірн. Те саме, що вугі́лля 1. Він бив вугіль, той, що їм топлять, а вугіль той глибоко в землі лежить (Б. Грінченко); Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (В. Сосюра). 2. Те саме, що вугли́на.  Словник української мови у 20 томах
3. вугіль — Ву́гіль, ву́голя (одного) і ву́голю (вугілля), -голеві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вугіль — ВУ́ГІЛЬ, гля, ч. 1. збірн. Те саме, що вугі́лля 1. Я пам’ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (Сос., Солов. далі, 1957, 59); Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… (Тич., II, 1957, 161); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах