вулкан

вулка́н

-а, ч.

1》 У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла.

2》 Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан. Згаслий вулкан.

Грязьовий вулкан — порівняно невелика гора, яка вивергає не лаву, а грязь, воду, гази.

Значення в інших словниках

1. вулкан — вулка́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вулкан — [вулкан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу із надр землі вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід, попіл і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. вулкан — вулка́н (лат. Vulcanus) 1. У римській міфології бог вогню. 2. Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі вулкани.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. вулкан — Місце виверження з надр Землі на поверхню лави, газів і пари, бомб і вулканічного попелу; гора у вигляді конуса, утворена з продуктів вибухів...  Універсальний словник-енциклопедія
6. вулкан — як (мов, ні́би і т. ін.) на вулка́ні, зі сл. бу́ти, жи́ти і под. У тривозі, в передчутті загрози, небезпеки, неприємних подій. Ми живемо як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (М.  Фразеологічний словник української мови
7. вулкан — Вулка́н, -на; -ка́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. При виверженні вулкана з кратера вибухами страшенної сили вириваються гарячі гази (Фіз. геогр.  Словник української мови в 11 томах