вухань

вуха́нь

-я, ч.

1》 зневажл. Про людину, яка має довгі вуха.

2》 розм. Про зайця.

3》 Різновид кажанів із довгими й широкими вухами.

Значення в інших словниках

1. вухань — вуха́нь іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вухань — ВУХА́НЬ, я́, ч. 1. зневажл. Про людину, яка має довгі вуха. Оце була б встругнула штуку! Отой зателепуватий паскудний вухань зовсім забив мені тяму в голові (І. Нечуй-Левицький); Махиня поглянув на Віктора .. – Я тебе поставлю на своє місце!...  Словник української мови у 20 томах
3. вухань — Летюча миша з характерними вел. вухами; водиться в Євразії; довж. тіла 4-5 см, хвоста бл. 5 см; оселяються в дуплах, печерах, на горищах.  Універсальний словник-енциклопедія
4. вухань — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М.  Словник синонімів української мови
5. вухань — ВУХА́НЬ, я́, ч. 1. зневажл. Про людину, яка має довгі вуха. Махиня поглянув на Віктора.. — Я тебе поставлю на своє місце! Будеш ти у мене, вухань, як шовковий (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 13). 2. розм. Про зайця.  Словник української мови в 11 томах
6. вухань — Вухань, -ня м. Человѣкъ съ большими ушами.  Словник української мови Грінченка